О. Олесь. Повернення додому

З журбою радість обнялась…
В сльозах, як в жемчугах, мій сміх.
І з дивним ранком ніч злилась,
І як мені розняти їх?!

В обіймах з радістю журба.
Одна летить, друга спиня…
І йде між ними боротьба,
І дужчий хто — не знаю я…

                  Олександр Олесь

29 сiчня 2017 року у Києві перепоховали українського поета Олександра Олеся та його дружину Віру.
Вічний спочинок митець знайшов на Лук’янівському цвинтарі.
Останні 25 років свого життя Олесь жив у західній Європі, куди емігрував після жовтневого перевороту. Поет не сприйняв його, він уболівав за незалежну Україну, дуже сумував за нею і постійно хотів повернутися.
3 січня останки Олеся на празькому кладовищі ексгумували, бо на його місці син вирішив поховати свого батька Володимира Михайлишина. Саме цей емігрант останні роки платив ренту за могилу українського поета.

Творчiсть Олеся - самобутня, неперевершена. Нехай святиться iм'я поета у вiках доброю пам'яттю нащадкiв. Читайте, захоплюйтеся, вивчайте.

Кричи, паяце, смійсь, байдужий,          

Розваги, жарту, сміху дай"...
..."Співай нам, грай, поете дужий.
Колишнє піснею згадай!.."
Кричить паяц, свистить, стрибає,
Пташками дзвоники знялись...
...Горить поет, на арфі грає,
А струни кровью налились.
... Пішли вдоволені бенкетом.
Погасли люстри золоті.
В пітьмі паяц обнявсь з поетом,
Стоять і плачуть в самоті.